ЗНО

24.04.2017

Автор	Назва твору	Жанр	Герої, образи, символи
Григорій Сковорода	"Delibertate"	Ліричний вірш	Ліричний герой, Богдан Хмельницький
Григорій Сковорода	«Всякому місту звичай і права»	Сатиричний вірш	Ліричний герой , люди, які забули про совість, смерть — замашна коса; Венера, Амур
Григорій Сковорода	«Бджола та Шершень»	Байка в прозі	Бджола,Шершень. У моралі згадуються Катон, Епікур, Цицерон, Сірах
Іван Котляревський	«Енеїда»	бурлескно – травестійна поема. (жарт, перевдягання).	Анхіз, Венера, Низ та Евріал; Дідона, Сивілла, Латин, Амата, Лавінія; Турн.
Іван Котляревський	«Наталка Полтавка»	Малоросійська опера (за визначенням автора)	Горпина Терпилиха, Микола, Петро; вознийТетерваковський, виборний Макогоненко.
Григорій Квітка – Основ’яненко	«Маруся»	сентиментально – реалістична повість	Наум Дрот, дружина Настя;  Василь,
Тарас Шевченко	«Катерина»	Соціально – побутова поема	Катерина,  її батько, мати, син Івась, москаль Іван.
Тарас Шевченко	«Гайдамаки»	Поема (історико-героїчна) ліро-епічна	Ярема Галайда, Оксана; титар, Лейба. Максим Залізняк, Іван Гонта.
Тарас Шевченко	«Сон»	Сатирична поема Комедія – підзаголовок автора	Ліричний герой, цар, цариця, «землячок»
Тарас Шевченко	«Кавказ»	Сатирична поема з елементами лірики та героїки.	Прометей, Ісус Христос
Тарас Шевченко	«І мертвим, і живим, і ненародженим»	Послання	Українська інтелігенція,  братопродавці; мати; діти; німець; Брут; Коклес; Коллар; Шафарик; Ґанка, слав’янофіли
Тарас Шевченко	«Заповіт»	Ліричний вірш медитативного характеру з елементами послання	----------
Пантелеймон Куліш	«Чорна рада» (Хроніка 1663 року)»	Перший історичний роман (роман-хроніка)	Яким Сомко , Іван Брюховецький, Кирило Тур,полковник і панотець Шрам, Петро Шраменко. Михайло Черевань, Меланія, дочка Леся,
Іван Нечуй – Левицький (І.С. Левицький)	«Кайдашева сім’я»	Соціально – побутова повість	Маруся і Омелько Кайдаші, Карпо і Лаврін, Мотря Довбиш і Мелашка Балаш, баба Палажка
Панас Мирний (Панас Рудченко)	«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»	Соціально – психологічний роман	Чіпка (Нечипір) Варениченко, Мотря,баба Оришка;Грицько Чупруненко,Христя; «Матня, Лушна, Пацюк; Максим Гудзь, Явдоха Гудзь, ГаляГудзь.
Іван Карпенко – Карий (Іван Тобілевич)	«Мартин Боруля»	Трагікомедія	Мартин Боруля, Палажка, Степан, Марися; Гервасій Гуляницький, Микола;Націєвський; Трандалєв;Омелько й Трохим
Іван Франко	«Мойсей»	Філософська поема	Мойсей,єврейський народ,Датан і Авірон;Азазель,Єгова,Єгошуа,сліпий Оріон
Іван Франко	«Гімн» Збірка «Із вершин і низин»	Гімн (ліричний вірш) (громадянська лірика)	Вічний революціонер, міліони — народ, який прозрів; сини — майбутнє нації; попи, царі, військові, шпіони, тюремники — зло минулого
Іван Франко	«Чого являєшся мені у сні» Збірка «Зів’яле листя» (другий жмуток)	Ліричний вірш (Інтимна лірика)	Ліричний герой, уявна кохана — «зіронька»
Ольга Кобилянська	«Земля»	Соціально-психологічна повість	ІвонікаФедорчук, Марійка, Михайло, Сава, Анна, Рахіра, Василь Чоп'як, Докія, Парасинка, Тодорика
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)	«Лісова пісня»	Драма – феєрія	Лукаш, його мати, дядько Лев,Килина, Мавка, Лісовик, Перелесник, Водяник, Русалка Польова, Злидні
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)	“Contraspemspero” («Без надії сподіваюсь»)	Ліричний вірш (філософська лірика)	Лірична героїня, Сізіф
Михайло Коцюбинський	“Intermezzo”	Новела	Ліричний герой, Моя утома, Ниви у червні, Сонце, Три білі вівчарки (Оверко, Трепов і Пава),Зозуля, Жайворонки, Залізна рука города,Людське горе
Михайло Коцюбинський	«Тіні забутих предків»	Повість	Іван Палійчук Марічка Гутенюк, Палагна, сусід Юра, щезник, нявка, чугайстер.
Микола Вороний	«Блакитна Панна» (збірка «Гротески»)	Ліричний вірш (інтимно-пейзажна лірика)	Ліричний герой – митець, Блакитна Панна – Весна
Олександр Олесь (Олександр Кандиба)	«Чари ночі»	Романс (став популярною народною піснею) (інтимна лірика) ямб	Ліричний герой, Фауст, примарна кохана, солов’ї
Олександр Олесь (Олександр Кандиба)	«О слово рідне, орле кутий!..»	Ліричний вірш (патріотична лірика)	Ліричний герой — людина-патріот, діти — українці, які відцуралися рідного слова; чужинці
Павло Тичина	«О, панно Інно…» (збірка «Сонячні кларнети», друге видання)	Ліричний вірш (інтимна лірика)	Ліричний герой, панна Інна, сестра
Павло Тичина	«Ви знаєте, як липа шелестить» (збірка «Сонячні кларнети»)	Ліричний вірш (інтимно-пейзажна лірика)	Ліричний герой, уявний співрозмовник, кохана
Павло Тичина	«Пам’яті тридцяти»	Вірш-реквієм (громадянська лірика)	Ліричний герой — це збірний образ юнаків, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини, Каїн
Максим Рильский	«Молюсь і вірю»	Ліричний вірш  елегійного характеру (пейзажно-філософська лірика)	Ліричний герой, вид пречистоїнадії; дух життя, голуби ясноївроди
Микола Зеров	«Київ – традиція»	Сонет	Київ, польський король Болеслав Хоробрий, німецький  посол Лясотта, французький інженер БопланГійом-Левассер, молодий Тичина
Микола Хвильовий (Микола Фітільов)	«Я (Романтика)»	Новела	Главковерх «чорного трибуналу», доктор Тагабат, дегенерат,Андрюша, мати
Юрій Яновський	«Дитинство» (з роману «Вершники» - 8 новел)	Новела	Малий Данилко, прадід Данило, мати Ригориха, батько чабан Ригор, рибалки
Володимир Сосюра	«Любіть Україну»	Ліричний вірш (громадянська, патріотична лірика)	Ліричний герой, дівчина, юнак, чужинці
Валер’ян Підмогильний	«Місто»	Урбаністичний роман	Степан Радченко,Надійка, «мусінька» Тамара Василівна, Гнідий, Максим;Зоська, Рита, Левко, Михайло,  критик Світозаров, поет Вигорський.
Остап Вишня (Павло Губенко)	«Моя автобіографія»	Гумореска	Оповідач, батько, мати, 17 дітей,  вчитель Іван Максимович
Остап Вишня (Павло Губенко)	«Сом»	Усмішка	Оповідач; дід Панько; пан; Христя; рибалка; письменник Сабанєев
Микола Куліш	«Мина Мазайло»	Соціально-побутова сатирична комедія; «філологічна» комедія»	Рина й Мокій; дядько Тарас, Уля Розсоха,тьотя Мотя (Мотрона Розторгуєва з Курська; учителька Баронова-Козино;
Богдан-Ігор Антонич	«Різдво»	Ліричний вірш (філософська лірика)	Бог (Христос), Марія, лемки у крисанях
Олександр Довженко	«Україна в огні»	Кіноповість	Лаврін Запорожець,  Олеся, Христя Хуторна,Василь Кравчина,Заброда,Ернст фон Крауз,Людвігфон Крауз, Пальма.
Олександр Довженко	«Зачарована Десна»	Автобіографічна кіноповість	Сашко, Одарка Єрмолаївна, прабаба Марусина, прадід Семен, дід Захарко,дядько Самійло – косар,
Андрій Малишко	«Пісня про рушник»	Ліричний вірш (Інтимна лірика з елементами філософської)	Ліричний герой – син, мати
Василь Симоненко	«Задивляюсь у твої зіниці»	Ліричний вірш (патріотична лірика)	Ліричний герой, мати-Україна
Василь Симоненко	«Ти знаєш, що ти людина»	Ліричний вірш (філософська лірика)	Ліричний герой
Іван Драч	«Балада про соняшник»	Балада (модерна) Лірика+епос	Соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення)
Ліна Костенко	«Страшні слова, коли вони мовчать»	Вірш-роздум, медитація (філософ. лірика)	Ліричний герой, поезія, слова
Ліна Костенко	«Українське альфреско»	Вірш-ідилія (інтимна лірика з елементами філософської)	Дід, баба, чужі діти
Ліна Костенко	«Маруся Чурай»	Історичний роман у віршах	Маруся,  Грицько Бобренко, Галя Вишняківна, Іван Іскра, Мартин Пушкар,Лесько Черкес, Семен Горбань,дяк-філософ, Богдан Хмельницький
Василь Стус	«Як добре те, що смерті не боюсь я» (Збірка «Палімпсести»	Вірш-заповіт, послання (патріотична і філософська лірика)	Ліричний герой, судді, народ, Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода
Василь Стус	« О земле втрачена, явися»	Вірш-медитація ( громадянська лірика з елементами пейзажної. )	Ліричний герой
Григір Тютюнник	«Три зозулі з поклоном»	Новела (філософська новела з елементами автобіографічної)	Оповідач, Михайло і Софія; Марфа Яркова, Карпо Ярков, дядько Левко
Олесь Гончар	«Залізний острів» (з роману у новелах «Тронка»)	Новела-засторга	Тоня Горпищенко, Віталик, Лукія Назарівна (мати Віталика), Яцуба, дядько Сухомлин, капітан Дорошенко
Євген Маланюк	«Стилет чи стилос?»	Ліричний вірш (філософська, громадянська лірика)	Ліричний герой, золототілі діви, дивний ліс, гіпнотичні кобри
Іван Багряний (Іван Лозов’ягін)	«Тигролови»	Пригодницький роман (з елементами автобіографічного)	Григорій Многогрішний; Наталка Сірко, Денис Сірко та Сірчиха; майор Медвин, Фійона

10.04.2017

Складні випадки дієслівного керування

     Особливість українських дієслів полягає в тому, що вони вима-гають постановки залежних від них іменників у певному відмінку:

  Р. відм.: вживати заходів, припускатися помилки, завдавати шко-ди (болю, удару), зазнавати горя (поразки, розчарування, невдачі), навчати(ся) іноземної мови, позбавляти прав.

  Д. відм.: дякувати матері, шкодити здоров’ю, повідомити директо-рові школи, давати відсіч ворогові, запобігати руйнуванню, вибачте мені.

  З. відм.: хворіти на грип, опанувати спеціальність (мову), освоїти нову техніку, наражатися на небезпеку, допускати неточність, не зважати на втому, виявляти зацікавленість, виправдовувати довіру.

О. відм.: читати (спілкуватися, говорити, оволодіти) українською мовою, повідомляти телефоном, їхати тролейбусом, зволікати з відповіддю, змилостивитися над сиротою.

Складні випадки іменного керування

     Іменники, утворені від дієслів, вимагають постановки керова-ного слова у певному відмінку:

  Р. відм.: опанування мови, освоєння спеціальності, попередження аварій;

  Д. відм.: запобігання злочинним діям;

  О. відм.: оволодіння знаннями, викладання предметів ведеться рідною мовою;

іменник пам’ятник вимагає Д. відм.: пам’ятникШевченку, па-м’ятник загиблим воїнам;

іменник погруддя вимагає Р. відм.: погруддя Є.О. Патона.

Керування може бути ускладнене прийменниками:

для: заходи для поліпшення умов праці; курси для вивчення англійської мови; група для складання проекту;

з: лекції з правознавства, був відсутній з поважної причини, з примусу, з радості, чемпіон з шахів;

за: сценарій за твором, за браком часу, за власним бажанням, молодший за брата, медик за освітою, за звітний період, за прикладом, плисти за течією, туга за батьківщиною;

по: черговий по району, наказ по школі, по гривні за штуку, колега по роботі;

у: прийти у справі, заходь у вихідні;

на: на замовлення, на вимогу, на прохання, стати на захист, зосереджений на роботі, спрямований на успіх;

через: через неуважність, через сімейні обставини.

     Деякі прикметники вимагають постановки керованого слова у певному відмінку:

  Р. відм.: свідомий своєї ролі, здібний до вивчення мов, характер-ний для учня;

  Д. відм.: притаманний художникові, властивий авторові;

  З. відм.: хворий на грип, багатий на ідеї, високий на зріст, здат-ний на самопожертву.

Складні випадки узгодження присудка з підметом

     При написанні речень з підметом, до складу якого входять числівники або числові назви, слід орієнтуватися на такі правила:

     Дієслово-присудок ставиться в однині

     Якщо підмет виражений лише збірним іменником, що має кількісне значення:

Більшість голосувала проти. 

Частина натовпу відійшла.

     Якщо до складу підмета, крім збірного іменника, входить іменник у множині, що означає неживі предмети:

Кілька відер води бухнуло на вогонь. Ряд будинків підлягає ремонту.

     Якщо після підмета зі значенням збірності стоїть кероване слово в однині:

Більшість студентства підтримала цей захід.

     Якщо підмет виражений іменниковим сполученням:

Вже минуло з того часу три довгі роки.

     Дієслово-присудок ставиться у множині

     Якщо підмет виражений кількісним числівником:

Четверо друзів зустрілись у парку. Три бійці пішли з командиром.

     Якщо при підметі є керовані іменники у формі множини на означення осіб:

Більшість студентів добре вчаться. Кілька учнів прийшли із запізненням. Решта відпочиваючих готуються до від’їзду.

ТИПОВІ ПОМИЛКИ У ВЖИВАННІ ПРИЙМЕННИКІВ

Досить численними є порушення норм уживання похідних прийменників сучасної української літературної мови: передавання їх кальками відповідних похідних прийменників російської мови, використання їх з неправильними формами іменників.

Варто пам’ятати про таку особливість української мови, як позиційні чергування прийменників у, в, з, із, зі (зо), пов’язані з милозвучністю. У цих чергуваннях голосний звук у та звукосполучення із, зі (зо)вживаються для уникнення збігу важких для вимови приголосних, а приголосні в, з – для уникнення збігу голосних. При цьому пріоритетним є усунення збігу голосних.

Прийменник у вживається:

1. Між приголосними: узяв у хлопця, пішов у кіно.

2. Перед приголосними на початку речення: У кімнаті тихо.

3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним: Дитина – у плач.

4. Між голосним і приголосним та завжди перед в, ф, льв, св, тв, хв тощо: виглянув у вікно; у хвилини тривоги; зайшла у своїй справі.

Прийменник в уживається:

1. Між голосними: прийшла в оточенні; бачила в озері.

2. Перед голосним на початку речення: В іншій ситуації. В озері купатися краще.

3. Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хв та ін.): зайшли в ліс; але: побачила у вікно.

Уживання прийменників з, із, зі (зо)

1. З уживається перед словом, що починається на голосний: вийшов з автомобіля; узгодив з управлінням; вирішили з орендою приміщення.

2. З уживається перед приголосним (крім с, ш): одна з них мала вже приїхати; наш керівник – з Херсона; але: вийшов зі школи.

3. Із уживається між приголосними (переважно з, с, ц, ч, ш, щ): із сиром пироги; взяв із шафи; разом із часописом; приїхав із Сімферополя.

4. Зі вживається перед сполученням приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ: зустрівся зі старостами груп; виїхав зі Сходу; пізно прийшов зі школи.

5. Зо (фонетичний варіант зі) вживається з числівниками два, три та займенником мною: зустрівся зо (зі) мною; разів зо два.

Через посередництво російської мови великої сили набули конструкції з прийменником по. Серед них можна виділити такі, що виражають порівняно нові відношення: виступ по центральному телебаченню, проректор з навчальної роботи та ін. Однак велику групу становлять конструкції, у яких прийменник позамінили інші українські прийменники (а часто необхідно вживати взагалі безприйменникові вислови). Нижче наводимо фрази, що ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменника по.

Неправильно                                                          Правильно

План по заготівлі                                                    План заготівлі

19.03.2017

ЧАСТИНИ МОВИ

Повнозначні: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.

Неповнозначні: прийменник, сполучник, частка.

Вигук – особлива частина мови.

ІМЕННИК

1. ІМЕННИКИ – НАЗВИ ІСТОТ І НЕІСТОТ

Зверніть увагу! Поділ іменників на істоти/неістоти не збігається з розрізненням живого/неживого в природі. Так, сукупність осіб: група, загін, хор, команда відносяться до неістот. Назви істот і неістот можна відрізнити за допомогою окремих відмінкових форм і питань. У назвах істот, осіб чоловічого роду збігаються форми родового і знахідного відмінка: немає (кого?) чоловіка, людей; бачу (кого?) чоловіка, людей. А в назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінка: є (що?) зошит, ручки; бачу (що?) зошит, ручки.

2.РІД ІМЕННИКІВ

Рід іменників
Чоловічий (він)	Жіночий (вона)	Середній (воно)	Спільний (він і вона)
кобзар, гетьман, півень	квітка, дівчина, пава	сонце, небо, ім'я	сирота, забіяка, нахаба

Рід незмінюваних іменників:

а) назви людей мають рід відповідно до статі особи, яку позначають (портьє, денді —чоловічого роду; мадам, фрау — жіночого);

б) назви тварин, птахів належать до чоловічого роду (нанду, шимпанзе, але цеце (муха), івасі (риба) — жіночого роду);

в) незмінювані власні назви залежать від граматичного роду означуваної ними загальної назви: ріка Міссіпі – жіночий рід.

Рід деяких іменників, які рекомендуємо запам’ятати:

Чоловічий рід	Жіночий рід	Варіантні форми чоловічого і жіночого роду
аерозоль, нежить, псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль, біль, фенхель, шампунь; біль, дріб, живопис, запис, літопис, зяб, кір, машинопис, напис, опис, перекис, пил, підпис, полин, поступ, пропис, розсип, рукопис, Сибір, сип, собака, степ, степінь, ступінь.	антресоль, бандероль, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель, повінь, туш, путь, в'язь.	абрикос — абрикоса, вольєр — вольєра, жираф — жирафа, зал — зала, клавіш — клавіша, мозоль —мозоля, спазм — спазма.

ПРИКМЕТНИК

СТУПЕНІ ПОРІВНЯННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Ступені порівняння прикметників
Вищий	Проста форма (основа прикметника + суфікси –ш-, -іш-) Складена форма (слова більш, менш + прикметник)	добрий — добріший більш добрий — менш добрий
Найвищий	Проста форма (префікс най-+ прикметник простої форми вищого ступеня) Складена форма (слова найбільш, найменш +прикметник).	добрий —найдобріший найбільш добрий

ЧИСЛІВНИК

1. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяють на:
Кількісні (означають кількість предметів і відповідають на питання скільки?)	власне кількісні: два, п'ять, тридцять сім  збірні: троє, десятеро дробові: чотири восьмі неозначено-кількісні:кільканадцять,багато
Порядкові (означають порядок предметів під час підрахунку і відповідають на питання котрий? котра? котре?): перший, десятий

Узгодження числівників з іменниками

Числівники два, три, чотири вимагають форми називного відмінка множини: два брати, три студенти, чотири абітурієнти.

Числівники від п'яти до десяти і подібні вимагають форму родового відмінка множини: п'ять бібліотек, десять будинків, вісім грибів.

Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають родового відмінка множини: тисяча доріг, мільйон мешканців.

Збірні числівники вимагають родового відмінка множини: десятеро ягнят, обидва лікарі.

Дробові числівники вимагають родового відмінка однини: три четверті гектара.

Числівники півтора, півтори керують іменниками в родовому відмінку однини, а числівник півтораста — у родовому відмінку множини: півтораста книжок, півтора кілограма, півтори доби.

ПРО ЧАС ПОТРІБНО ГОВОРИТИ ПРАВИЛЬНО

Запам’ятайте! В українській мові годину завжди вказуємо порядковим числівником (сьома, восьма…), а хвилини і секунди - уже кількісним (двадцять п’ять, десять…).

Щоб дізнатися про час, ЗАВЖДИ питайте так:

Котра зараз година?

О котрій годині?

Не правильно питати: Яка година?

А тепер, як правильно відповідати на питання про час.

10.00

• Рівно десята година.

• Десята година рівно.

10.10

• Десята (година) десять (хвилин).

• Десять хвилин по десятій.

• Десять хвилин на одинадцяту.

10.30

• Десята (година) тридцять (хвилин).

• Пів на одинадцяту.

10.40

• Десята (година) сорок (хвилин).

• За двадцять (хвилин) одинадцята.

• Двадцять (хвилин) до одинадцятої.

Казати НЕ МОЖНА:

• пів першої;

• вісім двадцять п’ять;

• без десяти восьма;

• п’ять хвилин восьмої;

• в десятій годині.

ЗАЙМЕННИК

№пор.	Група (розряд)	Значення	Приклади
1	Особові	Указують на осіб, інших істот, предмети, явища	я, ми, ти, ви; він, вона, воно, вони.
2	Зворотний	Указує на того, хто виконує дію	себе (не має форми називного відмінка
3	Відносні	Виконують функцію сполучних слів у складних реченнях	хто, що, який, чий, котрий, скільки
4	Питальні	Слугують для оформлювання запитання про особу, предмет, ознаку, кількість	хто? що? який? чий? котрий? скільки?
5	Заперечні	Указують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості	ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки
6	Присвійні	Указують належність предмета особі	мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, її, його
7	Вказівні	Вказують на предмет, ознаку, кількість	той, цей, такий, стільки
8	Означальні	Вказують на узагальнену ознаку предмета, явища	весь, всякий, сам, самий, кожний, інший, жодний
9	Неозначені	Вказують на невизначеність особи, предмета, ознаки, кількості	дехто, дещо, деякий, хтось, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь- що, будь-який, абихто, абищо, абиякий, хтозна-що, казна-що, казна-хто, невідь- хто, невідь-що, невідь-який

12.03.2017

Абстракціонізм – течія в мистецтві ХХ ст., що відгороджується від об’єктивної дійсності, відмовляється відтворювати реальний світ, а створює натомість комплекс геометричних фігур або просто хаотичних ліній і фарб, що мають виражати якісь суб’єктивні внутрішні інтуїтивні відчуття художника. Представник: Михайль Семенко.

Бароко – напрям у літературі кінця ХVІ – поч.ХVІІІ ст., для якого характерні розвиток образів і композицій, потяг до різних протиставлень, образне використання слів у переносному значенні, прикрашування мови.

Поезії Лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди, Данила Туптала (Святий Дмитрій Ростовський). Літописи Самійла Величка, Григорія Грабянки. Проповіді Іоаникія Гаметовського, А. Радивиловського.

Відродження, Ренесанс – історичний період розвитку культури країн Європи в ХV- ХVІ ст., коли відбувався перехід від середніх віків до нового часу. Доба відродження та розквіту української літератури припадає  на другу половину ХVІ – першу половину ХVІІ століття. З цим періодом пов’язані імена  Івана Вишенського та Герасима Смотрицького. Новим явищем того часу стає віршоване слово, з’являються твори різних жанрів: епіграми, так звані емблеми, морально-дидактичні, полемічні, історичні та панегіричні вірші тощо. У фольклорі з’являються народні думи й історичні пісні.

Герметизм – модерністська течія 20-40-х років ХХ ст., для якої  характерна настанова на максимальне виявлення символічних можливостей поетичного слова, що має закарбувати в собі й передати читачеві найширші контексти зовнішнього та внутрішнього світів навіть тоді, коли окреме слово подається поза звичним логічним зв'язком і прикметами реальності. Особливо близькими до герметизму були Юрій Тарнавський, Емма Авдієвська.

Екзистенціалізм – представники цієї течії зосереджують свою увагу на існуванні людини, що є особистістю, вилученою з будь-яких систем (релігійних, політичних, соціальних).                          

Представники: В. Підмогильний «Місто»

Експресіонізм – авангардистський напрям у мистецтві та літературі, що розвивався переважно в німецькомовних країнах в період від 1905 по 1925 рік. Провідні емоції – настрої жаху та відчаю, очікування катастрофи, пошук духовних і моральних засад буття.   В українській літературі експресіонізм започаткував  Василь Стефаник. Класичний експресіонізм утвердив Осип Турянський. У стильову течію експресіонізму частково вписується творчістьМиколи Куліша, Миколи Бажана, Миколи Хвильового, Юрія Липи,  Тодося Осьмачки

Імпресіонізм – течія в мистецтві та літературі другої половини ХІХ – поч. ХХ століття, митці якої основним своїм завданням вважали витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів та переживань, але без заглиблення в їх суть.                              

Представники: М. Коцюбинський, О.Кобилянська, Г. Косинка

Класицизм  –  літературний напрям, заснований на світогляді раціоналізму (культі розуму). В основі естетики – принцип раціоналізму та "наслідування природі". Прямолінійне протистояння добра і зла, позитивних та негативних персонажів.

Представники: Шкільні "піїтики" ХVІІІ ст., шкільна література, трагікомедія Ф. Прокоповича "Владимир". . Котляревський «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», Г. Квітка-Основ’яненко «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці»

Модернізм – загальна назва сукупності напрямів і шкіл у літературі та мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ століття, які вирізняються антиреалістичною спрямованістю, тяжінням до умовних засобів художнього зображення та вираження, духом експериментаторства.Встановлення деяких з цих ознак відбувається перед усім у поезії, окремі зразки якої (починаючи з лірики Т.Шевченка, а також у творчості І. Франка, Я. Щоголіва, О. Маковея, Уляни Кравченко, В. Щурата, О. Козловського) могли бути інтерпретовані як модерністські ще до кінця 19 ст., згодом — у драмі (Лесі Українки, О. Олеся, С. Черкасенка, В. Винниченка).

Монументалізм  –  напрямок  в оригінальній літературі Київської Русі  ХІст. (поряд із перекладною літературою). Монументальний стиль як окремий вид виділив Д.ЧиЖевський.  Приклади: "Житія", літописи                («Повість временних літ»)

Натуралізм – літературний напрям, що склався в західній літературі в останній третині ХІХ століття. Для нього була характерною настанова на фотографічно точне й неупереджене зображення дійсності, під якою насамперед розумілося матеріально-побутове довкілля, а також людського характеру, що бачився крізь призму фатальної зумовленості фізіологічною природою та середовищем.

Представники: В. Винниченко

Неокласицизм  – умовна назва для позначення тих тенденцій у поезії на межі ХІХ –ХХ століття, що брали за основу "класичну норму", яка передбачала досконалість форми і ясність поетичної мови, пошук шляхів до гармонії духу, зосередженість на вічних засадах буття, настанову на успадкування культурної традиції. орієнтацію на кращі взірці мистецтва, створені у попередні роки.

Представники: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Юрій Клен, Максим Рильський, Борис Тен, Григорій Кочура.

Неоромантизм – назва естетичних тенденцій, що виникли в літературі на межі ХІХ – ХХ століття. Характерний неоромантичний герой – непересічна сильна особистість, нерідко наділена рисами "надлюдини", вигнанець, що протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.

Представники: Юрій Яновський, Ольга Кобилянська ("Людина", "Царівна"), Леся Українка, Олександр Олесь, Микола Вороний, Микола Хвильовий.

Орнаменталізм – стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріалу як прикраси нового твору, вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо. Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є «Слово о полку Ігоревім». 

Елементи орнаментального стилю «відновилися» в творчості М. Хвильового,   Г. Косинки, М. Ялового, Ю. Яновського, Б. Антоненка-Давидовича).

Постмодернізм  –  напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Провідні ознаки: тотальне висміювання, гра з "чужим текстом", суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

Представники: Ю.Андрухович, О. Забужко, Є.Пашковський, Б. Жолдак, В. Ведмідь. Поети «Бу-Ба-Бу».

Просвітницький реалізм – заперечення художніх принципів романтизму.

Представники: С.Васильченко, О.Кобилянська, О.Гончар, П. Загребельний, М. Стельмах, В. Винниченко, У.Самчук,  М. Хвильовий, І. Багряний.

Реалізм – художній метод літератури чи мистецтва, що полягає в правдивому, історично-конкретному, об’єктивному і всебічному відтворенні життя, в типізованому розкритті індивідуальних, спільних  особливостей персонажів, у вмотивуванні їхніх характерів і вчинків суспільними обставинами.

Представники: І Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, І. Франко,                М. Коцюбинський, Леся Українка, С. Руданський, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний

Романтизм – напрям у літературі і мистецтві кінця ХVІІІ – поч. ХІХ ст., для якого характерне прикрашене, ідеальне зображення дійсності; у творах переважає героїка, мрійливість, захоплення незвіданим, таємничим; природа жива й тісно пов’язана з людиною.

Представники: Левко Боровиковський, В. Забіла, Є. Гребінка, Петро Гулак-Артемовський, ранній Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Старицький.

Сентименталізм – художній метод і напрям у літературі Західної Європи й Росії ХVІІІ століття, представники якого основну увагу спрямовували на глибоке відтворення переживань, почуттів і пристрастей простої, незнатної людини з метою розчулити читача, викликати сердечне співчуття та сльози над важкою долею героя.

Представники : Г. Квітка- Основ’яненко, І. Котляревський.

Символізм –  літ. напрям кінця ХІХ-поч. ХХ ст. для символістів конкретний художній образ модифікується в багатозначний символ, який стає умовним знаком.

Представники: П. Тичина, Олександр Олесь, Микола Вороний

Сюрреалізм -  антиреалістичний, модерністський напрям у мистецтві та літературі 20-30-х років ХХ ст. на Заході, що проголосив джерелом творчості не реальну дійсність, а  підсвідомі інстинкти, хворобливі марення, галюцинації.

Представники: Б.-І. Антонич, В. Барка, Ю. Тарновський

Футуризм – напрям у літературі й мистецтві, що виник на початку ХХ ст. в Італії. Характеризується запереченням правил логіки, гармонії й синтаксису. Заперечує досягнення класичної літератури.

Представники: Михайло Семенко, Гео (Юрій) Шкурупій

05.03.2017

Шпаргалка з української мови: найголовніше на ЗНО

Якою ще мовою, як не українською, ми повинні володіти якнайдосконаліше?! Парадокс, звичайно, але якраз рідну мову ми знаємо, м'яко кажучи, не дуже: правильне написання та вимова слів «шкутильгає» чи не у всіх.

ЗНО – чудова можливість спонукати молодих людей до детальнішого опрацювання царини правил нашої ніжної, співучої, милозвучної мови. Запам'ятайте, знати іноземні мови – круто, а добре вивчити свою – просто необхідно. Тому пропонуємо вам добірку найголовніших правил з української мови, які треба знати, як свої п'ять пальців.

ФОНЕТИКА

1. БУКВИ ТА ЗВУКИ

Є шість голосних звуків [а], [о], [у], [и], [і], [е]. На письмі для їх відтвореня  використовують 10 літер: а, о, у, е, и, і, я [йа], є [йе], ї [йі], ю [йу].  Всі інші –приголосні.

В українській мові приголосні характеризують і класифікують за такими ознаками:

1) за участю голосу і шуму в їх творенні: сонорні (Ми ВиНиЛи РіЙ) та шумні; шумні в свою чергу поділяються на глухі (ХоЧ ФоКуС – Це ШеПіТ») та дзвінкі ([б], [д], [д'], [ґ ], [ж], [з], [з'], [г], [дж], [дз], [дз']);

2) за місцем творення: губні ([б], [п], [в], [м], [ф]), язикові (всі, окрім губних та глоткової) та глоткова [г]);

3) за наявністю або відсутністю пом’якшення: тверді та м’які (м’які можна запам’ятати за допомогою вислову: Де Ти З'ї[Йі]Си Ці ЛиНи + дз, р );

5) свистячі [з], [с], [ц], [дз] + відповідні м’які; шиплячі [ж], [дж], [ч], [ш] та носові [м], [н], [н']).

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Звук [й] завжди м'який.
• Звук [ф] завжди глухий.

2. Я, Ю, Є, Ї

Букви я, ю,є можуть позначати як один - так і два звуки. Два звуки, коли: вони стоять на початку слова [йáблуко]; всередині слова після голосного: маяк – [майáк]; після апострофа і м'якого знака: здоров'я – [здорóвйа], Мольєр – [мол'йéр].

• Буква ї завжди позначає два звуки – [йі].
• Буква щ також завжди позначає два звуки – [шч].

3. УПОДІБНЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

Є 4 типи уподібнення:

1) Уподібнення за дзвінкістю (глухий приголосний перед наступним дзвінким одзвінчується): просьба [проз'ба].

2) Уподібнення за глухістю( префікс і прийменник з-перед [ц] та [с] оглушується: зціпити [с'ц'іпити]; +нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю, дігтяр ). В інших випадках дзвінкі не оглушуються!!!!!

3) Уподібнення за місцем і способом творення. Варто запам'ятати складні випадки:

- шся – [с':а] (робишся – [рóбиес':а])

- ться – [ц':а] (носиться – [нóсиец':а])

- жся – [з'с'а] (розважся – [розвáз'с'а])

- чся – [ц'с'а] (не скалічся – [не скал'íц'с'а])

- шці – [с'ц'і] (ромашці – [ромáс'ц'і])

- жці – [з'ц'і] (мережці – [меирéз'ц'і])

- чці; -тці – [ц':і] (квочці – [квóц':і])

- зж – [жж (зжати – [ж:áти])

- зч – [шч] (з чим – [шчим])

- здж – [жд͡ж] (зджурою– [жд͡жýройу])

- зш; - сш – [шш (зарісши – [зáр'іш:и])

- тч; - тш – [чч (братчик – [брач:ик])

4) Уподібнення за м'якістю (Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н, дз] (запам'ятати ці звуки допоможе речення — де ти з'їси ці лини) перед м'якими приголосними цієї ж групи вимовляються м'яко): пі[с'н'а], мі[ц'н']іти.

4.СПРОЩЕННЯ В ГРУПАХ ПРИГОЛОСНИХ

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл- , -стн- випадають д і т: тиждень – тижня, виїздити – виїзний, лестощі – улесливий, щастя – щасливий, вість – вісник, честь – чесний.

Винятки: зап'ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

1. ОМОНІМИ, СИНОНІМИ, АНТОНІМИ

Омоніми — слова, які мають різні лексичні значення, але однакове (чи подібне) звучання або написання.

Омоніми неповні
Омофони (звучать однаково, але по-різному пишуться й мають різне значення)		Омоформи (слова однієї або різних частин мови, що збігаються звучанням у певних граматичних формах)		Омографи (однаково пишуться, але по-різному звучать, мають різне значення)
Роман - (ім'я)	роман - (твір)	мила дівчина (прикм.)	мила вікна (дієсл.)	за′мок  -   замо′к	бра′ти - брати′

Синоніми — це слова, близькі або тотожні за значенням, але різні за написанням і вимовою (йти — шкандибати, волочитися, повзти, летіти).

Антоніми — це слова, які мають протилежне лексичне значення (добре — погано).

2. АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА

АКТИВНА І ПАСИВНА ЛЕКСИКА
Активна	(постійно використовується всіма носіями мови) мова, словник, підручник
Пасивна	1)застарілі слова  історизми (слова, що позначають предмети, явища, поняття, які вийшли з ужитку)  смерд, чернь, князь, лихвар архаїзми (назви предметів, явищ, витіснені іншими, сучасними словами, які існують і нині) град (місто), вої (воїни), страж (сторож) 2) неологізми (слова на позначення нових реалій, що виникають у процесі розвитку суспільства) флешка, декодер, айфон

БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

1. КОРІНЬ (виражає лексичне значення), ПРЕФІКС (стоїть перед коренем), СУФІКС (стоїть після кореня), ЗАКІНЧЕННЯ (стоїть вкінці слова), ПОСТФІКС (стоїть в абсолютному кінці слова -ся).

УВАГА! Вчимось розрізняти нульове закінчення і слово без закінчення!

Закінчення мають лише змінні слова. Перевірити можна, провідмінявши слово. Наприклад, звір – звіра, звірові… ліс – лісові, лісом.. тощо.

Незмінні слова закінчення не мають. Це:

а) невідмінювані іменники: таксі, леді, Капрі, шосе, Онтаріо, бюро;

б) невідмінювані прикметники: мані, максі;

в) числівники: мало, багато та ін.;

г) неозначена форма дієслова: ходити, робити та ін.;

ґ) дієслівна форма - дієприслівник: ідучи, сидячи, виконавши та ін.;

д) дієслівна форма нa -но, -то: видано, прожито та ін.;

е) прислівники: взимку, посередині, виразно, вперше, тричі, можна та ін.;

є) сполучники: аби, якщо, нібито та ін.;

ж) прийменники: при, до, за, з-поза, близько, навколо та ін.;

з) частки: тільки, лише, невже, таки та ін.;

и) вигуки: еге! ого! гайда! алло! спасибі! та ін.

2. СПОСОБИ ТВОРЕННЯ СЛІВ

Способи творення слів
Морфологічні	Неморфологічні
Префіксальний (творення похідних слів за допомоги префікса): писати — списати; зелень — прозелень	Морфолого-синтаксичний (слово набуває нового лексичного значення внаслідок переходу однієї частини мови до іншої): учений (який? хлопець — молодий учений (хто?); черговий (який?) учень — черговий (хто?) станції
Суфіксальний (творення похідних слів додаванням суфікса): вірний — вірність; вік — вічний; крига — крижина
Суфіксально-префіксальний (творення похідних додаванням до твірної основи префікса і суфікса): дорога — подорожник; берег — прибережний	Лексико-синтаксичний (поступове зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово):сімдесят, сьогодні, добраніч, вічнозелений, Вернидуб
Постфіксальний (творення нового слова тієї самої частини мови з новим лексичним значенням за допомоги постфікса, який приєднується до твірного слова): хтось, який-небудь, що-будь, якось-то, бачитися
Безафіксний (творення нового слова без участі суфікса і префікса): великий — велич; вигукувати — вигук	Лексико-семантичний (переосмислення лексичного значення вживаних у мові слів):вечірній Київ — «Вечірній Київ» (газета); біла церква — Біла Церква (місто)
Осново- і словоскладання, абревіація (різні типи складання основ, унаслідок чого постають складні і складноскорочені слова): всюдихід, книгодрукування; місто-герой, ВНЗ (вищий навчальний заклад)
Флективний (творення похідних за допомогою флексії (закінчення))::Мирослав — Мирослава; золото — золотий

21.02.2017

Як писати твір-висловлювання на ЗНО

Уважно читаємо тему твору хоча б два рази. Надзвичайно важливо зрозуміти її. Не зробивши цього, категорично не можна йти далі! Спростіть тему, «витягніть» з неї найважливіше. Формуємо власну позицію щодо теми. Якщо в умові завдання звучить: «Підтримайте або спростуйте думку», то необхідно вирішити, чи погоджуєтеся ви з тезою, чи спростовуєте її. Якщо тема твору – дилема (вибір із двох варіантів), то можна вибрати один з трьох варіантів: стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше); запропонувати свій (третій!) варіант; об'єднати дві точки зору.

При роботі над висловлюванням дотримуємось чіткої послідовності частин твору: вступ → теза → аргументи → приклади → висновки.

Вступ. Важливо визначитися з різницею між вступом в тезою, оскільки у творі може бути як вступ, так і теза. Вступом може вважатися: лірична замальовка, що готує емоційне тло для подальшого сприйняття ваших міркувань; етюд, який підводитиме до теми; опис якоїсь ситуації, яка спонукала вас колись до формування певної позиції щодо теми тощо.

Теза – це ідея, думка, яку ви будете доводити всім подальшим твором. Це те, що ми «витягуємо» з теми, намагаючись зрозуміти її, всебічно осмислити.

При формулюванні тези – чітко (бажано одним реченням) викладіть тезу, яку треба довести. Наводимо фрази-кліше для написання тези:

• … Чому я так вважаю? А ось чому…      
• Я вважаю,…
• Важко не погодитись з думою…
• Мені здається, що… Я вважаю, що…
• На мою думку,…
• На моє глибоке переконання,…
• Переконаний, що важко не погодитись з тим…
• Цілком справедливим буде твердження..
• Я не погоджуюсь…
• Хочу піддати сумніву..
• Мені здається..
• Переконаний/а…
• Моя точка зору на цю проблему така: …

За умовами тестового завдання ви повинні забезпечити тезу аргументацією (доводами, підтвердженнями на користь істинності саме вашого погляду на ту чи іншу проблему). Фрази-кліше, які можуть вам стати у пригоді:

• На мою думку…
• Через те, що…
• Я гадаю…
• Я так вважаю, тому що …
• Чому я так думаю? Тому що …
• Аргументом на користь моєї думки мо­же бути те, що …
• До того ж …
• Довести своє твердження я можу такими аргументами:
• по-перше, …, а по-друге, …
• На користь моєї думки можу навести такі аргументи: …
• Моє переконання ґрунтується на тому, що …
• Хоч моя думка, можливо, видається дивною, спробую переконати вас такими аргументами: …
• Які ж аргументи можуть бути запропоновані на користь мого погляду (думки, ідеї) стосовно…? Наведу декілька, як на мій погляд, найпереконливіших. Передусім.. Крім цього…

Приклади. Наведіть два-три переконливі докази (приклади з художньої літератури, історичні факти, випадки із суспільно-політичного чи власного життя). План дій для наведення прикладів такий: вибравши приклади з літератури та з історії чи власного життя, подавайте їх стисло: не переказуйте зміст твору, не аналізувати докладно образи, стежте, щоб висловлення не обернулося на аналіз художнього твору. Один приклад – один абзац, а не сторінка! Почати приклади можна так: «Із приводу порушеної проблеми хочеться згадати відомий твір (такий-то такого-то письменника)». А далі додати три-чотири речення чи про тему, чи про образи, якийсь елемент сюжету, проблему, порушену у творі, залежно від сформульованої тези й аргументів.

Як аргумент-приклад можна використати і цитати. Але варто пам'ятати, що захоплюватись цитатним матеріалом не варто. Приклади деяких «крилатих» висловів

Висновок. Сформулюйте висновок, який випливає з аргументів і має повторювати основну думку тези.

Вимоги до висновку такі: конкретність, послідовність щодо попередніх міркувань, логічний зв'язок із тезою.

05.02.2017

Цитати про твори з української літератури

Досить багато писменників та літературознавців у різні часи відзивалися про ті чи інші твори. В даному матеріал зібрані цитати про твори, що входять до програми ЗНО.  Дані цитати про твори досить часто зустрічаються у тестах і їх бажано знати.

Іван Вишенський«Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Іван Котляревський

«Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»

Григорій Квітка-Основ’яненко 
Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко 
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко

«Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка» Вересаєв

«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, щ діялось в Україні» – слова Т.Шевченка до Основ яненка.

«Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського» І.Франко

«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»-Т.Шевченко «Кавказ»
Пантелеймон Куліш 

«Один із довершеніших історичних творів в українській літературі»
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко

Марко Вовчок 
«Основоположниця дитячої української прози»

Іван Нечуй-Левицький 
«Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко

«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім ю»

«жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство»  М.Рильський про першу соціально-побутову повість.
Панас Мирний 

Разом з Іваном Біликом писали перший соціально-психологічний роман

«Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…» О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…»
«Корифей української прози»

Іван Франко

«Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
Ольга Кобилянська 
«Гірська львиця»
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк
«Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Михайло Коцюбинський 
«Сонцепоклонник»
«Його проза – це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко

«Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта»

Василь Стефаник

«Бетховен українського села»

Павло Тичина 

«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
Володимир Сосюра 
«Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий 
«Основоположник української прози ХХст.»
Остап Вишня 
«Король українського тиражу»
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський

«Хай живуть зайці!» – життєве кредо
Андрій Малишко 
«Солов’яне серце України»
Іван Драч 
«Сонячний поет»
Василь Стус 
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
«Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
Є. Маланюк 
«Імператор залізних строф»

 25.01.2017

Література – це мистецтво! І в кожному виді мистецтва люди звертають увагу на щось дивовижне, чаруюче прекрасне. В літературі такий ефект досягається завдяки вживанню художніх засобів. Абітурієнтам їх необхідно не тільки знати, але й розуміти, чим вони відрізняються один від одного. Тільки тоді вас можна буде назвати справжніми літературознавцями!

Давайте разом розберемо художні засоби літератури!

1. Епітет – це художнє означення предмета або події, що допомагає виразити сутність та надає емоційну характеристику. Також це поетичне та образне зображення.

Епітети можуть бути як іменниками: трепет щастя, але найчастіше епітети – прикметники: глибока тиша, золоте щастя, міцна рука, горда душа. Не забувайте, що прислівники також можуть виступати епітетами: "води ритмічно, невпинно понесли його в своїх гарячих обіймах...".

2. Порівняння – це словесний вираз зіставлення двох схожих у якійсь характеристиці предметів або явищ із метою визначення певних рис одного з них через порівняння з іншим.

Порівняння буває декілька видів:

а) простим – в ньому один предмет чи явище зіставляється з однією чи більше однорідними ознаками;

парубок, мов явір

б) поширеним, коли предмет чи явище зіставляються з кількома ознаками одночасно;

У слів є відмінна природа: одні є скучні і сіряві, як придорожні пили; другі, як свіжий пісок…

в) приєднальним, в якому образ подається вже після предмету;

Як човен веселий, відчаливши в море, По синім кришталі за вітром летить І веслами воду і пінить, і оре, Лебежою шиєю в хвилях шумить, — Так дикий арап, поводи відпустивши Коню вороному, в пустиню біжить.

г) заперечувальним – в цьому порівнянні є протиставлення двох об’єктів.

Ой то не зоря — то дівчина моя!

3. Алегорія або іносказання, інакомовлення – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу. Таким чином утворюється переносне значення.

Приклади алегоричних образів: коник-стрибунець, вовк та ягня, каменярі – борці за свободу України.

4. Гіпербола – це художнє надмірне перебільшення дійсних фактів. Наприклад, як в цих прикладах:

Я це вже тисячу разів казав!

Швидкий як блискавка!

5. Літота – надмірне применшення явищ у художній літературі. Літота виступає антиподом гіперболи, але зустрічається значно рідше за надмірне перебільшення.

Приклади: курці по коліна; малесенька, ледве од землі видно.

6. Метафора (або скрите порівняння) – це засіб літератури, коли відбувається навмисне вживання слів у їхньому непрямому значенні. З одного боку метафора дуже схожа на порівняння, але її складніше помітити. Адже в метафорі немає слів «немов», «начебто», «як» та інших, що вказують на зіставлення об’єктів. Для того, щоб правильно визначати метафору, треба добре розбиратися в семантиці та лексиці художніх виразів.

Метафори бувають 3 типів:

а) стерті – ці метафори вже втратили свою образність;

ходять чутки, вушко голки

б) образні загальномовні метафори;

тепла атмосфера, час бежить

в) індивідуально-авторські образні метафори;

факіл неба цвіте глечиками хмар

7. Метонімія – це такий тип зіставлення понять у художній літературі, коли одне поняття використовується з властивостями іншого; відбувається заміна назви одного предмета чи явища на інше через суміжність деяких їхніх характеристик, проте подібність між цими поняттями не спостерігається.

Різновидом метонімії є синекдоха – це засіб кількісної заміни понять, в якому одиничне явище замінюється кількісним або навпаки.

8. Іронія – один із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане глузування та лукавство над фактами чи людьми. Головною ознакою застосування іронії є те, що автор прагне показати істинну протилежність значення, яка є прихованою. Для виокремлення іронії вам треба відчути подвійний сенс виразу.

Приклади іронії в житті: «От іще герой!» та в літературі:

«Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить,

І на апостольськім престолі  

Чернець годований сидить.

Людською кровію шинкує  

І рай у найми оддає!”

9. Рефрени – це засоби літератури, в яких використовується неодноразове повторення деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості.  

До рефренів належать такі літературні засоби як анафора, епіфора та тавтологія.

Анафора – це засіб художньої літератури, що виражає єдинопочаток. Тобто це лексичний повтор одного й того самого виразу, наприклад, на початку кожного рядку вірша або періодичне повторення якогось виразу протягом всього твору.

Ідеальним прикладом анафори є твір Василя Герасим’юка:

«Хоч раз.

Хоч раз ти повинен відчути,

Як тяжко рветься на цій землі

Древнє чоловіче коло,

Як тяжко зчеплені чоловічі руки,

Як тяжко почати і зупинити

Цей танець.

Хоч раз

Ти стань у це найтісніше коло,

Обхопивши руками плечі двох побратимів,

Мертво стиснувши долоні інших,

І тоді в заповітному колі

Ти протанцюєш під безоднею неба

Із криком по-звіриному протяжним.

Щоб не випасти із цього грішного світу,

Хоч раз…»

Епіфора – це художній засіб, подібній анафорі та протилежний їй. Адже використання епіфори визначається повторенням кінцівок у художніх творах. Епіфори вживаються як у поезії, так і в прозі та драмі.

Прикладом епіфори слугує уривок вірша Надії Кир’ян:

«— У тебе задовгі руки, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий…»

Тавтологія – це повторення близького за змістом та звучанням слова.

Наприклад, масло масляне, рано-вранці.

10. Риторичні фігури – це засоби вираження мови, які посилюють увагу читача до певного виразу. Риторичні фігури поділяються на 4 типи:

а) риторичні звертання – це звертання до відсутніх людей або понять, які є абстрактними;

б) риторичні запитання – такі види запитань, які не вимагають відповіді;

в) риторичні припущення – це відповідь на уявне запитання, якого насправді не існувало;

г) риторичний оклик – це спосіб образного вираження надто сильного почуття;

д) риторичне ствердження – це засіб літератури, що показує неможливість заперечення слів, сказаних автором.

Приклади риторичних фігур:

«Хто тільки не проклинав станційних наглядачів, хто з ними не лаявся!»

«Так! Я буду крізь сльози сміятись!»

11. Антитеза – це засіб зіставлення об’єктів. Але на відміну від порівняння ці об’єкти мають бути протилежні за своїм лексичним значенням.

Найчастіше можна зустріти антитезу в афоризмах, прислів’ях та приказках.

«Ситий голодного не розуміє».

Проте немало прикладів антитези в художній літературі: «Тотожним бути й відрізнятися — вцьому життя живого суть».

12. Алітерація – це прийом у стилістиці твору, в якому застосовується повторення окремих приголосних з метою емоційного поглиблення.

Чітко спостерігати алітерацію можна тут:

"Тінь там тоне,тінь там десь..." (Павло Тичина)

«Сипле, стеле сад самотній

Сірий смуток — срібний сніг, —

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха смертний сміх…»

13. Асонанс – це стилістичний прийом, дуже схожий на алітерацію, в якому зустрічається повторення голосних звуків. Цей засіб підсилює музичність віршованих строк. Наприклад, як тут:

"Була гроза, і грім гримів, Він так любив гриміти, Що аж тремтів, що аж горів На трави і на квіти." (Микола Вінграновський)

14. Інверсія – це зміна порядку слів, до якого ми так звикли. Зазвичай в українській мові прямий порядок слів – це рух від вже відомого до невідомого, в той час, як інверсований порядок слів руйнує звичну нам конструкцію.

Дуже часто інверсію в своїй творчості застосовували шістдесятники:

«Гойдається вечора зламана віть, мов косту сліпого, що тичеться в простір осінньої невіді». (Василь Стус)

"Життя ще довге перед мною, Я молодий, я ще й не жив… Чого ж горючою сльозою свою я пісню окропив?"

15. Градація – це засіб літератури, в якому спостерігається поступове нарощення або навпаки пригнічення емоційного значення.

Градація стає ще більш вираженою в поєднанні з анафорою. Наприклад, давайте згадаємо найпопулярніший вираз Юлія Цезаря «Прийшов, побачив, переміг.

16. Інвектива – це давній засіб літератури, що полягає в гострому сатиричному звинуваченні певних явищ або осіб. На відміну від іронії інвектива відкрито висміює деякі об’єкти. Це можуть бути різкі виступи, які супроводжуються гострою критикою.

Приклади інвективи:

"Якщо до влади прийшов ще той фрукт, значить, за нього голосували овочі…" (В. Шестаков)

"-Голова не болить?

-Ні.

-Був би мозок, боліла б.

- А в тебе теж мозку зовсім немає. Одна нитка, яка вуха тримає"

17. Панегірик або урочиста промова – це різке звеличення людини або явища в літературі. Частіше за все панегірик застосовується там, де необхідно показати уславлення якоїсь визначної події або подвигів неймовірної людини. Цей термін бере начало ще в творах стародавньої Греції та Риму. Цей термін літератури неважко виокремити, якщо бачити урочисте вихвалення людини або навіть усього народу.

18. Символ – заміна незрозумілого абстрактного поняття конкретним символічним образом. Символ розкриває сутність поняття, явища чи предмету тим самим поширюючи загальноприйняте значення слів.

Прикладів символізму багато не тільки в літературі, але й у повсякденному житті:

Квітка – символ краси, голуб – символ миру.

19. Оксиморон – це цікавий засіб літератури, в якому поєднані слова, кожне з яких виражає протилежне значення. Читачів дуже часто приваблює парадоксальність словосполучення.

Прикладів оксиморона дуже багато в сучасній літературі: дзвінка тиша, крижаний вогонь, квадратура круга.

20. Паралелізм – це такий засіб художньої літератури, в якому відбувається зображення подібних один до одного предметів паралельно. В паралелізмі застосовується уподібнення цих предметів та можна спостерігати чітку аналогію однакових явищ у різних сферах життя.

Приклади паралелізму:

«Твій розум глибокий, наче море, Твій дух високий, наче гори» (В. Брюсов)

«Як ми кохалися, як зерно в горісі,

Тепер розійшлися, як туман по лісі!

Як ми кохалися, як голубів пара,

Тепер розійшлися, як чорная хмара!»

Для того, щоб чітко розбиратися в літературних засобах, не достатньо їх просто знати. Вам потрібні постійні тренування, і тільки згодом ви будете професійно «з першого погляду» виокремлювати одні літературні засоби від інших.

27.11.2016

Програма ЗНО-2017 з української мови та літератури: зміни

03.02.2016 наказом МОН  № 77 було затверджено програми зовнішнього незалежного оцінювання у 2017 році. На підставі затверджених програм укладаються тестові завдання для проведення зовнішнього незалежного оцінювання.

Програма ЗНО-2017 з української мови та літератури зазнала деяких змін.

Зокрема, вилучено 
"Повість минулих літ" – уривок про хазарів
Володимир Винниченко «Момент»
Тарас Шевченко «До Основ’яненка»
Марко Вовчок «Максим Гримач»
Юрій Яновський «Подвійне коло», «Шаланда в морі»
Василь Симоненко «Лебеді материнства»
Олесь Гончар «За мить щастя»
Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «ЛуГоСад»).
Творчість Ю.Андруховича, О. Забужко, І. Римарука.

Натомість додано
Балада «Ой летіла стріла»
Павло Тичина «Пам'яті тридцяти»
Микола Зеров "Київ - традиція"
Юрій Яновський «Дитинство»
Василь Симоненко «Ти знаєш, що ти - людина...», «Задивляюсь у твої зіниці...»
Олесь Гончар «Залізний острів

Теми творів та приклади з літератури

Тема твору	Приклад  з літератури
«Погано,що порожні храми, ще гірше – пустота в серцях»	"Зачарована Десна" – О. Довженко "Мойсей" – І.Франко «Україна в огні» (фашизм) - О.Довженко
Зрада	«Маруся Чурай» (Грицько ) – Л.Костенко «Тіні забутих предків» (Палагна) – М.Коцюбинський "Я(Романтика)" – М.Хвильовий «Україна в огні» - О.Довженко "Лісова пісня" –Л. Українка «Чорна рада» - П.Куліш
Підступність і конкуренція	«Мартин Боруля» - І.Карпенко Карий Мина Мазайло – М.Куліш «Чорна рада » (Брюховецький)  -  П.Куліш «Катерина» - Т.Шевченко «Вершники» - Ю.Яновський «Земля» -О.Кобилянська "Місто" - В.Підмогильний
Патріотизм	«Любіть Україну» - В.Сосюра «Україна в огні» - О.Довженко  (запорожець Заброда) «Тигролови» - І.Багряний «Камінний хрест» - В.Стефаник «Гімн» - І.Франко «Зачарована Десна» - О.Довженко Вірші Шевченка «Чорна  рада» - П.Куліш (Шрам) «Лебеді материнства»- В. Симоненко Два кольори - А.Малишко
Доля	"Україна в огні" – О.Довженко "Катерина" – Т.Шевченко "Тигролови" -  І.Багряний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - П.Мирний "Земля" – О.Кобилянська
Розкіш спілкування	«Мина Мазайло»  - М.Куліш «Момент» - В.Винниченко «Людина» О.Кобилянська
Закони моралі	"Маруся Чурай" – Л.Костенко "Хіба ревуть воли.." – П.Мирний «Кайдашева сім’я» - І.Нечуй-Левицький "Тигролови" – І.Багряний
Совість	"Хіба ревуть воли.." – П.Мирний "Я ( Романтика)" – М.Хвильовий «Україна в огні» -О.Довженко «Земля» - О.Кобилянська «Всякому місту звичай і права» - Г.Сковорода
Життєва помилка	«Місто» - В.Підмогильний «Хіба ревуть воли..» - П.Мирний Я(романтика) – М.Хвильовий «Подвійне коло» - Ю.Яновський «Катерина» - Т.Шевченко
Бідність і багатство	Леся Українка: «В мужика землянка вогка, а в пана – хата на помості» "Маруся Чурай" (Маруся і Галя) –Л. Костенко "Земля" – О.Кобилянська "Інститутка" - М.Вовчок «Хазяїн» - І.Карпенко-Карий
Традиції та звичаї	"Наталка Полтавка" - І.Котляревський "Маруся" - Г.Квітка-Основ’яненко "Тіні забутих предків" - М.Коцюбинський "Зачарована Десна" – О.Довженко "Тигролови" – І.Багряний "Маруся Чурай" – Л.Костенко "Кайдашева сім’я" -І. Нечуй Левицький
Кохання і ненависть	"Маруся Чурай" - Л.Костенко "Хіба ревуть воли…" - П.Мирний "Маруся" – Г.Квітка-Основ’яненко "Тіні забутих предків" – М.Коцюбинський "Наталка Полтавка" – І.Котляревський "Лісова пісня" – Л. Українка «Місто» - В. Підмогильний
Батьківське піклування і материнська любов	«Хіба ревуть воли…» - П.Мирний «Максим Гримач»  - М.Вовчок «Маруся» - Г.Квітка-Основ’яненко "Наталка Полтавка" - І.Котляревський "Тигролови" - І.Багряний
Своєрідність характеру	«Я(Романтика)» - М.Хвильовий "Кайдашева сім’я" – І.Нечуй-Левицький "Земля" – О.Кобилянська (брати Сава та Михайло)
Добро і зло	«Камінний хрест» - В.Стефаник «Україна в огні» - О.Довженко «Чорна рада» - П.Куліш
Ідея, до якої йдеш	«Місто» - В.Підмогильний «Я(романтика)» -М. Хвильовий «Хіба ревуть воли..» - П.Мирний
Щастя	Сковорода: «Бути щасливим – пізнати себе чи свою природу, взятися за споріднене діло і бути з ним у злагоді» «Україна в огні» - О.Довженко «Тіні забутих предків» - М.Коцюбинський «Наталка Полтавка» - І.Котляревський "Тигролови" – І.Багряний ( «Сміливі – завжди щасливі»)
Завзяття і праця	«Кам’яний хрест» - В.Стефаник «Місто» - В.Підмогильний «Бджола та Шершень» - Г.Сковорода «Земля» - О.Кобилянська «Хазяїн»  - І.Карпенко - Карий
Життя - мистецтво	«Інтермецо» - М.Коцюбинський «Момент» - В.Винниченко
Дружба, взаємовідносини	«Хіба ревуть воли..» - П.Мирний «Місто» - В.Підмогильний
«Потрібно цінувати те, що маєш. А не те, про що мрієш»	«Місто» - В. Підмогильний «Маруся Чурай» - Л.Костенко «Момент» - В.Винниченко «Земля» - О.Кобилянська
Пісня	«Наталка Полтавка» - І.Котляревський «Маруся Чурай» - Л.Костенко

Власне висловлювання

Творче завдання ЗНО в числах

Де шукати ті цитати? Як знайти і вивчити цитати й афоризми для творів

Алгоритм написання власного висловлювання

Методичні поради щодо написання власного висловлювання

Критерії оцінювання завдання з розгорнутою відповіддю

Зразки власних висловлювань

Власне висловлювання: запитання і відповіді

Як писати твір на ЗНО, якщо я не письменник?

Якби власне висловлювання на ЗНО писав хтось із найталановитіших письменників сучасності, будь то Харукі Муракамі чи Юрій Андрухович, він би нізащо не отримав за нього найвищий бал. Чому?

Мета твору наприкінці тесту ЗНО – не оцінити письменницький талант чи оригінальні думки автора. Він перевіряє вміння зв’язно висловлювати думки, аргументувати власну позицію правильно та з використанням адекватних прикладів. Основа успішного написання власного висловлювання – чітка структура, логічність і грамотність.

Що обов’язково має містити власне висловлювання?

Три смислові частини: тезу (існує думка, що…), аргументи (це так / не так, бо…) + приклади  й висновок (отже, ця думка правильна / неправильна).

З чого починається твір?

З тези. Це основна думка, яку ми маємо підтвердити або заперечити наприкінці нашого тексту. Найпростіше сказати, що це перефразована задана тема.

Як із теми зробити тезу?

Користуйся для цього ключовими словами й словосполученнями, що вказують на твою позицію стосовно проблеми: «я вважаю», «думаю, що», «на мою думку», «на мій погляд», «погоджуюсь/не погоджуюсь, що». Головне не забути про розділові знаки при вставних словосполученнях та у складнопідрядних реченнях!

Що таке аргументи? Які вони мають бути?

Аргументи – це докази твоєї думки. Це твердження, що мають переконати того, хто читатиме твій текст, погодитись або не погодитись із тезою. Вони мають бути доречними та обґрунтованими, не повинні повторювати одне одного.

Формула правильної аргументації така:

1.   Твердження. «Я так думаю, тому що…».

2.   Підтвердження (приклад). «Яскравим прикладом є…».

3.   Узагальнення (міні-висновок). «Отже…»

У цій частині твору на ЗНО має бути два і більше аргументи й приклади. Обов’язково різнопланових, мотивованих та однозначних. 

Завжди пам’ятай про слова, які допоможуть зв’язати між собою всі частини аргументації:

Твердження: «тому що…», «підтвердженням цього є…», «це доводить», «по-перше…, по-друге».

Підтвердження: «наприклад», «прикладом є», «це добре ілюструє», «на доказ цього можна згадати», «не можна не згадати».

Узагальнення: «тому», «отже», «таким чином».

Ці слова не лише впорядковують твої міркування, а й слугують «маячками» для тих, хто перевіряє твір.

Де брати приклади для аргументів?

Приклади для аргументів можна брати з:

- історії;

- літератури (варто зазначити автора та назву твору, розглянути насамперед проблему, а не подію, що сталась у творі).

- біографій видатних людей;

- суспільного чи власного життя.

Як правильно сформулювати висновок до твору?

1.   Не дублюй тезу – перефразовуй її.

2.   Зберігай лінію підтвердження чи спростування тези, яку ти взяв під час підбору аргументів.  

3.   Використовуй слова й словосполучення «отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «можна підсумувати».

Хитрощі підготовки до власного висловлювання на ЗНО

- Переглянь теми минулих років. Зазвичай вони мають філософський характер, змушують поміркувати над зв’язком історії та сучасності, можуть стосуватися проблем, яких торкались програмні твори з української літератури. Склади список орієнтовних тем, які, на твою думку, могли б підійти для цьогорічного тестування.

- Потренуйся підбирати аргументи до тем, які ти вніс до списку ймовірних. Це може й насправді знадобитись тобі на тестуванні, а може просто стати непоганим тренажером.

Коли твір уже написаний, неодмінно перевір

 (найбільше помилок у тексті власного висловлювання ховається саме тут):

- Правила милозвучності – написання у/в, і/й, з/зі/із;

- Переноси;

- Знаки при вставних словах і словосполученнях, у складних реченнях;

- Власні назви й цифри (якщо є);

- Складні слова (багатокореневі, іншомовного походження, невідмінювані іменники);

- Прислівники (написання разом, окремо, через дефіс);

- Дієприкметники та дієприслівники (пам’ятай, що українській мові невластиві форми з -учи(й), -ючи(й))

- Прикінцеві знаки (крапки, знаки питання, знаки оклику).

Джерело: http://prostozno.com/faq_vlasne_vislovlyuvannya.html 

Рідна мова. Репетитор

http://zno.ua/online-testi-zno.html